Словник української мови (1927)/доглядати
| ◀ доглядання | Словник української мови Д доглядати |
доглядатися ▶ |
|
Догляда́ти, да́ю, єш, сов. в. догля́діти, джу, диш и догля́нути, ну, неш, гл. Присматривать, присмотреть; надзирать, стеречь; заботиться, позаботиться о чем. Будеш ти в мене хату помітати, малих діток доглядати. Мет. 346. Господи моєї доглядає Елизар із Дамаска. К. Св. П. I. кн. М. XV. 2. Нащо вас кохав я, нащо доглядав? Шевч. 3. І я цілу ніч не спала та його доглядала, та й не доглянула: побіг мов божевільний. Рудч. Ск. II. 152. Дітки дрібненькі, — треба його доглядіти. Хата. 102. Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. Ном. № 9969. Догляда́ти душі́, догляда́ти сме́рти. Присматривать за умирающим и совершать все в этом случае необходимое. Ой я буду, брате, в степу помірати, та нікому буде, брате, смерти доглядати. Мет. 447. Занедужав чумаченько, задумав умерти, та нікому чумакові доглядати смерти. Мет. 458. Ой не дай же, боже, в поході умерти, там нікому доглянути жовнірської смерти. Чуб. V. 1006.