Словник української мови (1927)/догоджати
| ◀ догода | Словник української мови Д догоджати |
догодити ▶ |
|
Догоджа́ти (догожа́ти), джа́ю (жа́ю), джа́єш (жа́єш), сов. в. догоди́ти, джу́ (жу́), ди́ш, гл. Угождать, угодить. Вернулось бурлацтво шляхті догожати. К. Досв. 25; Господь не може людім догодити: то дощу просять, то кажуть — багато вже. Каменец. у.