Словник української мови (1927)/додавати
| ◀ додавання | Словник української мови Д додавати |
додаватися ▶ |
|
Додава́ти, додаю́, є́ш, сов. в. дода́ти, да́м, даси́, гл. Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить; придавать, придать. До цього кожуха він мені додає п'ять карбованців. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Макс. (1849). 85. Додава́ти ра́ди. Советоваться. Стали ради додавати, відкіль Варни доставати. Гол. I. 3. — ре́шту. Доконать. Піп йому додав решту: аж у Сібір завдано. Лебедин. у. — рук. Употребить усилие, приложить старание. Додай рук, то вимиєш до-діла. Полт. у. — слова́ми. Донимать речами. Нажене Немерівну, то й не б'є, та все її словечками додає: чи ти в мене служаночки не маєш? Чуб. V. 894.