Словник української мови (1927)/додільний
Зовнішній вигляд
◀ додівчити | Словник української мови Д додільний |
додлятися ▶ |
|
*Доді́льний, а, е. Дельный, порядочный, правильный. Сл. Нік. Доді́льна соро́чка. Рубаха цельная из односортного полотна без пі́дточки. Чуб. VII. 426.