Словник української мови (1927)/дозволяти
| ◀ дозвоління | Словник української мови Д дозволяти |
доземний ▶ |
|
Дозволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. дозво́лити, лю, лиш, гл. Позволять, позволить, дозволять, дозволить, разрешать, разрешить. Не дозволяв говорити бісам. Єв. Мр. I. 34. Не дозволю кров людськую марне розливати. К. Досв. 218.