Словник української мови (1927)/дозімувати
Зовнішній вигляд
◀ дозиратися | Словник української мови Д дозімувати |
дозір ▶ |
|
Дозімува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Дозимовать, дожить зиму. 2) Докормить до конца зимы скот. Шкапина здихає і нічим дозімувати, — позичте хоч в'язку сіна. Грин. II. 208.