Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/доканати

Матеріал з Вікіджерел

Докана́ти, на́ю, єш, гл. 1) = Докона́ти. 2) Окончиться. Ет, вісім доканає літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58.