Словник української мови (1927)/докидати
Зовнішній вигляд
◀ доки | Словник української мови Д докидати |
докисати ▶ |
|
Доки́дати, даю, єш, гл. Добросать.
Докида́ти, да́ю, єш, сов. в. доки́нути, ну, неш, гл. 1) Добрасывать, добросить. Кругленьким, маленьким до неба докинеш. Ном., стр. 297, № 228. *2) Добавлять, додавать (слово). Аби… ніжок не давили — докидали паничі. Черемш.