Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/докоротати

Матеріал з Вікіджерел

Докорота́ти, та́ю, єш, гл. Дотянуть, довлачить. Насилу ніч ту докоротала. Де мені смерти своєї дождати, альбо віка свого докоротати. Мет. 349.