Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/докуча

Матеріал з Вікіджерел

Доку́ча, чі, ж. = Доку́ка. Стали раду радити, кого в некрути взяти; взяли би-сьмо багача, буде пану докуча. Чуб. V. 977.