Словник української мови (1927)/докінчити
| ◀ докінчати | Словник української мови Д докінчити |
докінчувати ▶ |
|
Докі́нчувати, чую, єш, сов. в. докінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Оканчивать, окончить. К. (О. 1861. VI. 33).
| ◀ докінчати | Словник української мови Борис Грінченко Д докінчити |
докінчувати ▶ |
|
Словник української мови — Д
докінчити
Борис Грінченко
1927
Докі́нчувати, чую, єш, сов. в. докінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Оканчивать, окончить. К. (О. 1861. VI. 33).