Словник української мови (1927)/доладу
| ◀ доладно | Словник української мови Д доладу |
долажувати ▶ |
|
Доладу́, нар. Как следует, кстати. Доладу, як ложечка на меду. Ном. № 6476. Що зробите, то все не доладу. МВ. I. 25. Каза́ти доладу́. Говорить дельно, толково. Хто каже доладу, то ухо наставляй, а хоч і без ладу, то й тож не затикай. Ном. № 6119.