Словник української мови (1927)/долітати
| ◀ доліський | Словник української мови Д долітати |
долітце ▶ |
|
Доліта́ти, та́ю, єш, сов. в. долеті́ти, чу́, ти́ш, гл. Долетать, долететь. Хоть високо, невисоко, треба долітати. Мет. 7. Долетіти до сонця. Ком. I. 23.