Словник української мови (1927)/домовий
| ◀ домняти | Словник української мови Д домовий |
домовик ▶ |
|
Домо́ви́й, а, е. Домашний. Домового злодія не встережешся. Ном. № 11096. На домовій раді в гетьмана. К. ЧР. 27. Збували… скот і рухомость домовую. Мкр. Г. 62. Господа́рь домо́вий. Хозяин дома. Сидять мужні жони, господарі домові. Рк. Макс. Домо́вий ді́дько. = Домови́к.