Словник української мови (1927)/доня

Матеріал з Вікіджерел

До́ня, ні, ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Чуб. III. 36. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Шевч. 14. Ум. До́нька, до́ненька, до́нечка. У сусіда доньок сім, та й є доля всім, — у мене єдна, та й тій долі нема. Ном. № 1738. Доненько моя, рідная моя! Мет. Там тобі… добре буде, як тій донечці у матінки. Мет. 301.