Словник української мови (1927)/допирати

by Борис Грінченко

◀ допинатися

Словник української мови Борис Грінченко Д допирати

допиратися ▶

Київ: Горно, 1927

Допира́ти, ра́ю, єш, сов. в. допе́рти, пру́, ре́ш, гл. Дотаскивать, дотащить. Пшона мішок… коли б хто поміг доперти до хутора. К. ЧР. 356.

*Допира́ти, ра́ю, єш, сов. в. допра́ти, доперу́, пере́ш, гл. Достирывать, достирать.