Словник української мови (1927)/допитливий
Зовнішній вигляд
◀ допитки | Словник української мови Д допитливий |
допитливо ▶ |
|
Допи́тливий, а, е. Пытливый, *испытующий. *— ро́зум. Любознательный ум. *— по́гляд. Испытующий взор, взгляд. Сл. Нік. Мати все те бачила допитливим оком. Левиц. Пов. 257.