Словник української мови (1927)/доповнювати
Зовнішній вигляд
◀ доповнити | Словник української мови Д доповнювати |
доповняти ▶ |
|
Допо́внювати, нюю, єш, гл. = Доповня́ти. Усього достачає і хлібом святим доповнює. Г. Барв. 180. Вам і чаші не доповнювані. Грин. III. 147.