Словник української мови (1927)/дораз
◀ дорадця | Словник української мови Д дораз |
доразісінько ▶ |
|
До́раз, дора́зу, нар. 1) Сразу. Той і стихнув доразу. МВ. I. 133. А мати як ся дознала, дораз на гору біжала. Гол. II. 712. *2) Целиком, полностью. Франко.