Словник української мови (1927)/дороблятися

by Борис Грінченко

◀ доробляти

Словник української мови Борис Грінченко Д дороблятися

доробок ▶

Київ: Горно, 1927

Доробля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. дороби́тися, лю́ся, бишся, гл. 1) Дорабатываться, доработаться. Доробився, що й руки не зведе. 2) Приобретать, приобресть работой что-нибудь. Чуб. I. 272. Роблю, роблю, та й не можна ніяк доробитись. НВолын. у. Хто робить, той ся доробить. Ном. № 9951. Силуваним конем не доробишся. Ном. № 1086. Чужим волом не доробитися. Ном. № 9663 Злиднями не доробишся. Ном. № 1579.