Словник української мови (1927)/досадний
| ◀ досадити | Словник української мови Д досадний |
досадно ▶ |
|
Доса́дни́й, а, е. 1) Неприятный. Досаднії звістки. Грин. III. 588. 2) Вредный. Поганому животу досадні й пироги. Харьк. Ум. Досадне́нький. *3) Обидный. Вважає за свій святий обов'язок відповісти що найменше таким же голосним та досадним викриком. Франко.