Словник української мови (1927)/досвідчити
| ◀ досвідчення | Словник української мови Д досвідчити |
досвіт ▶ |
|
Досвідча́ти, ча́ю, єш, сов. в. досві́дчити, чу, чиш, гл. 1) Свидетельствовать, посвидетельствовать, засвидетельствовать. 2) Испытывать, испытать, узнавать, узнать по опыту. (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом. Передм. до Кобз. Шевч. 1867. 3) Доказывать, доказать. *4) Научать, вразумлять. Досвідчає нас господь милосердний… Лепкий.