Словник української мови (1927)/досвітчанка
| ◀ досвітчанин | Словник української мови Д досвітчанка |
досиджувати ▶ |
|
Досвітча́нка, ки, ж. Девушка, ходящая на до́світки. Торішньої зіми аж три досвітчанки ходило до нашої баби на попрядки, на досвітки. Васильк. у. Саме глупої ночи пішли ми з підотаманчим досвіток розганять, але на досвітках було тільки чотирі дівчат досвітчанок та й годі. Васильк. у.