Словник української мови (1927)/доскональний
Зовнішній вигляд
◀ досконалість | Словник української мови Д доскональний |
доскороджувати ▶ |
|
Доскона́льний, а, е = Доскона́лий 2. Звісно, той там у школах, потім у віську, хазяїна досконального нема. Сим. 217.