Словник української мови (1927)/дослухати
| ◀ дослужуватися | Словник української мови Д дослухати |
дослухатися ▶ |
|
Дослу́хувати, хую, єш, сов. в. дослу́хати, хаю, єш, гл. 1) Дослушивать, дослушать до конца. Диво та й тільки, каже гайдамака, дослухавши сотниківну. Стор. I. 35. 2) Слышать, услышать. Що дослуха — наче крізь воду проточну. МВ. (О. 1862. I. 81). Як річ таку суддя дослухав, низенько поклонивсь, потилицю почухав. Греб. 380.