Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/достягати

Матеріал з Вікіджерел

Достяга́ти, га́ю, єш, сов. в. достягти́, гну́, неш, гл. = Досяга́ти 13. АД. I. 258. КС. 1883. II. 391. Грин. II. 113. 1) Коло броду беру воду, не достягну до дна. Чуб. V. 224. 2) Нехай найменший брат добре дбає, хоч навколішки вставає і військову суремку в головах достягає. Макс. (1849). 18.