Словник української мови (1927)/дотепа
| ◀ дотеп | Словник української мови Д дотепа |
дотепер ▶ |
|
Доте́па, пи, ж. 1) Способность, уменье. Гуляти часто до півночі в пісні, в пари, у лави, в жгут; кому ж із них була дотепа, то в гроші грали в сім листів. Котл. Ен. 2) Способный чоловек.