Словник української мови (1927)/дошка
| ◀ дошіптувати | Словник української мови Д дошка |
дошкандибати ▶ |
|
До́шка, ки, ж. 1) Доска. Не тра, мати, не тра, мати, попа турбувати: чтирі дошки, сажень землі, то й буду лежати. Чуб. III. 154. 2) Род скамьи в воде возле берега, на которой женщины моют белье и пр. Ой на річці та на дощечці, там дівчина та полощеться. Мет. 118. 3) Лопасть руля у плота. См. Ке́рма. Шух. I. 181. 4) Су́дна до́шка? Пам'ятатиме до нових віників і до судної дошки, покуль аж пороху на очі насиплють. Ном. № 3645. Ум. До́щечка. Ном. № 5227. *До́щечка. Забив дірку дощечкою. Крим.