Словник української мови (1927)/дошкульно
Зовнішній вигляд
◀ дошкульний | Словник української мови Д дошкульно |
дошкуляти ▶ |
|
Дошку́льно, нар. Больно. Так, братця, б'є дошкульно, що коли б були не держали, то сам був би не видержав. Ном. № 2346, на стр. 284.