Словник української мови (1927)/доюн
| ◀ дощуватий | Словник української мови Д доюн |
доянка ▶ |
|
Дою́н, на́, м. *Доильщик, переносно: пользующийся чужим трудом, кулак. По два доюни 'дбувать. Ном. № 13739. Такий доюн, що куди. Ном. № 1628. *Доюни та жиди біля людського лиха руки гріють та радіють. Кон.