Словник української мови (1927)/доїзджати
Зовнішній вигляд
◀ доїзд | Словник української мови Д доїзджати |
доїзджачий ▶ |
|
Доїзджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Доїзди́ти. 1) Ой став коник приставати, до дівчини доїжджати. Нп. 2) Пан-отець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця. Св. Л. 193.