Словник української мови (1927)/до-шниру

by Борис Грінченко

◀ до-шмиги

Словник української мови Борис Грінченко Д до-шниру

до-шниря ▶

Київ: Горно, 1927

До-шни́ру, до-шни́ря, нар. Совершенно, дочиста. Усе до-шниру забрали у двір. Вона видрала з-за нігтя все до шниру, все йому росказала. Полт. См. Шнир.