Словник української мови (1927)/дражливий
| ◀ драгунський | Словник української мови Д дражливий |
дражнити ▶ |
|
Дражли́вий, а, е. 1) Щекотливый. У сьому дражливому ділі спустись на мене. К. ХП. 17. *Дражли́ва спра́ва. Щекотливый вопрос, щекотливое дело. Сл. Нік. 2) Раздражающий. Звідки ж замість спокою ворухнулось у грудях щось неприязне, дражливе. Коцюб.