Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/драпіжник

Матеріал з Вікіджерел

Драпі́жник, ка, м. 1) См. Дряпі́жник. *Франко. 2) У гуцулов: ночной церковный сторож. Шух. I. 119.