Словник української мови (1927)/дровітня
| ◀ дровітник | Словник української мови Д дровітня |
дровник ▶ |
|
Дрові́тня, ні, ж. = Дрі́вітня. Пішов дрова рубати, на дровітню ліг спати. Нп. Як тріски літають-скачуть з-під сокири на дровітні, розсипають лихі люде наші кості беззащитні. К. Псал. 315.