Словник української мови (1927)/дрочити
| ◀ дрохвичка | Словник української мови Д дрочити |
дрочитися ▶ |
|
Дрочи́ти, чу́, чиш, гл. Дразнить, сердить, раздражать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Ном. № 5871. Пусти мене, мати, я й не забаруся, тільки хлопців подрочу та й назад вернуся. Лавр. 32.