Словник української мови (1927)/друкований
| ◀ друківля | Словник української мови Д друкований |
друкування ▶ |
|
Друко́ваний, а, е. 1) Печатный. Друкована словесність. К. ХП. 114. Як же піднялися братства церковні свою… віру од Унії наукою церковною, книжками друкованими та школами братськими боронити. К. Хмельн. 123. *Друко́ваний на маши́нці. Писаный на пишущей машинке. 2) Ученый (иронично). Такі, бачте, люде: все письменні, друковані, сонце навіть гудять. Шевч. 122. Люде письменні й друковані. К. (О. 1861. II. 230). Иногда употребляется умышленно в двузначном смысле: можно понять, что дело идет и о телесном наказании дру́ком (дрю́ком), т. е. палкою. Вчений, та не друкований (дрюкований), т. е. недоученный — подразумевается: при помощи дрю́ка, палки, почему в вариантах этой пословицы бывает и так: вчений, та не довчений, — не провчений, — не товчений. Ном.