Словник української мови (1927)/дряпець

by Борис Грінченко

◀ дряпачити

Словник української мови Борис Грінченко Д дряпець

дряпіжний ▶

Київ: Горно, 1927

Дря́пець, пця, м. Хорошо, легко вскарабкивающийся на высоту. Нехай він лізе на вишню — він дряпець. Елисаветгр. у.