Словник української мови (1927)/дрібошити
Зовнішній вигляд
◀ дрібочок | Словник української мови Д дрібошити |
дрібушечки ▶ |
|
Дрібоши́ти и дрібуши́ти, шу́, ши́ш, гл. Делать быстро следующие одно за другим движения. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити. Грин. II. 207. Поэтому дрібоши́ти = дрібота́ти 2. Кінь… дрібошив ристю. Левиц. I. 484.