Словник української мови (1927)/дрібцювати
| ◀ дрібушки | Словник української мови Д дрібцювати |
дрібчастий ▶ |
|
Дрібцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Делать мелкие па, частить танцуя. Який там він прудкий? Дробцює й ноги вкупі, і тілько гупотить, товче мов просо в ступі. О. 1861. VIII. 50.