Словник української мови (1927)/дріжаки
| ◀ дріготіти | Словник української мови Д дріжаки |
дріжання ▶ |
|
Дріжаки́, ќів, м. мн. Дрожь. Дріжаки́ їсти, *лови́ти. Трястись от холода. Пархім ходить та, голодний, дріжаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо й одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!… Та й дріжаків наївся! Кв. I. 5. Дріжаки́ ска́чуть у душі́. Страшно становится, нападает страх. Йдуть хлопці… в душі дріжаки скачуть, господи, господи! що то буде?.. Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.