Словник української мови (1927)/дріжати
| ◀ дріжання | Словник української мови Д дріжати |
дріжджарня ▶ |
|
Дріжа́ти, жу́, жи́ш, гл. Дрожать. Стор. I. 84. Дріжить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Греб. Гей як вискочив козак Нечаєнко сам кониченька сідлати, гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дріжати. Нп.