Словник української мови (1927)/дрік
| ◀ дрійнути | Словник української мови Д дрік |
дріма ▶ |
|
Дрік, дро́ку, м. 1) Раст. дрок, Genista tinctoria. Лв. 99. А в городі чистоколі два кущики дроку. Мет. 70. Оці квітоньки так, каже, звуться, а оця травиця так… оце березка, оце чебрець, оце дрік. Сим. 2) Овод. *Дрік буває: кінський, бичачий, овечий. О. Степовик.