Словник української мови (1927)/дрімливий

by Борис Грінченко

◀ дрімки

Словник української мови Борис Грінченко Д дрімливий

дрімливиці ▶

Київ: Горно, 1927

Дрімли́вий, а, е. 1) Наводящий сон. Мил. 37. Ой спи, дитя, без сповиття, поки мати з поля прийде та принесе три квіточки: одна буде дрімливая, друга буде сонливая, а третя щасливая. Макс. (1849). 95. Вітрець дрімливий якийсь паше. МВ. II. 78. 2) Дремлющий, сонливый. Сидить дрімливий, куняє. Крим.