Словник української мови (1927)/дублений
| ◀ дубленець | Словник української мови Д дублений |
дубленистий ▶ |
|
Дубле́ний, а, е. 1) Вымоченный в дуби́лі. Шух. I. 254. О коже: выделанный. 2) Одеревенелый, окоченелый. Один тільки мови між їми не вів, нікуди й не гляне, зовсім мов дублений. Сніп. 160. Не ворог, хто уже дублений, не супостат, чий труп нікчемний на полі без душі лежить. Котл. Ен.