Словник української мови (1927)/дубрівний
| ◀ дубрівка | Словник української мови Д дубрівний |
дубрівник ▶ |
|
Дубрі́вний, а, е = Дібрі́вний. Вона мов квітка та дубрівна, що тільки стала розцвітать. Греб. 318. Дубрівная зазуля. Гол. У самій гущавині дубрівній, там, де липина і горобина і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими. МВ. II. 97.