Словник української мови (1927)/дубувати
| ◀ дубровина | Словник української мови Д дубувати |
дубці ▶ |
|
Дубува́ти, бу́ю, єш, гл. Мерзнуть от холода. Встречено только в песне о Палие, повидимому, фальсифицированной. Той, душу заклавши, свиту, бач, гаптує, а той по Сібіру мов в лузі дубує.