Словник української мови (1927)/дубівка

by Борис Грінченко

◀ дубище

Словник української мови Борис Грінченко Д дубівка

дубіти ▶

Київ: Горно, 1927

Дубі́вка, ки, ж. 1) Род дыни. Пішов на свій базарь, купив хліба, огірків, пшенички, диню дубівку. Кв. II. 293. 2) Чернильный орешек. Каменец. у. Вх. Лем. 412. *3) = Дуб 2. Сл. Яворн/