Словник української мови (1927)/дударь
| ◀ дударчик | Словник української мови Д дударь |
дудва ▶ |
|
Дуда́рь, ря́, м. 1) Мастер, делающий дудки. 2) Играющий на свирели. 3) Род хороводной игры. Ив. 70. Ум. Дуда́рик, дуда́рчик, дуда́ренько. Заграй мені, дударику, на дуду, тепер же я своє горе забуду. Чуб. V. 1110. Доньку видала за дударчика. Гол. III. 463. Ой сину, мій дудареньку, ти ж було селом ідеш, ти було в дуду граєш. Чуб. V. 1143.