Словник української мови (1927)/дудик

Матеріал з Вікіджерел

Ду́дик, ка, м. Небольшой камешек в глине. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Неха́й ду́дика ззість = Хай ду́лю ззість. Мир. ХРВ. 374.